Вадим Арістов, інфекціоніст, консультант з управління змінами, директор Revival Institute for Future прокоментував ефективність роботи МОЗ у часи епідемії коронавірусу. Шокуюче зауваження лікаря з міжнародною практикою стосувалося кількості хворих на коронавірус в Україні.
Є математичні моделі оцінювання хворих за кількістю смертей. У нас зареєстровано 45 (прим. на 9:30, 7.04.2020), кожна з яких дорівнює 800 заражених. Тобто є 36000 недужих. Офіційна статистика завжди наводить нижчі дані, бо відстає від реальності. Люди заражаються в один день, а діагностують їх у міру звернень і накопичення маркерів вірусу. Так було при закритті Уханя, коли говорили про 400 хворих, а їх насправді було 2,5 тисячі.
В Україні немає тест-систем. Півтора місяця мери звітують, на які суми їх закупили. То чого ж досі їх немає в усіх областях? За перший час пандемії виконали 600 тестів. Обстежили десь 100–200 людей – бо зразки двічі беруть із носа, рота, мокроту легень.
Більшість смертей від коронавірусу записують в інші причини. Помітити це неможливо – в охороні здоров'я велика проблема з даними. Ексміністерка охорони здоров'я Уляна Супрун скасувала форму №12, що збирала статистику з регіонів. За нею можна було оцінювати ситуацію загалом. Усе було застаріле і паперове, але працювало.
Про запровадження карантину та обмеження у транспорті
Урядовці не проґавили початку захворювання. Але протидія мала бути ще жорсткіша. Не така, як у Китаї, де замикали під'їзди і випускали людей двічі на тиждень по харчі. Але треба було одразу налагодити масштабне тестування й ізоляцію всіх хворих і контактів, як Південна Корея.
Карантин сповільнює поширення недуги і відтягує пік захворюваності. Не може бути й мови про послаблення – ми ще не отримали жодних протиепідемічних досягнень.
За математичними моделями, зрозуміло: навіть один день зволікання з правильними заходами може призвести до перевищення ліміту найдефіцитнішого ресурсу – ліжкомісць у реанімації біля апарата штучної вентиляції легень. За негативного сценарію нам потрібно 64 тисячі цих апаратів. В Україні задекларували чотири тисячі. Потужність більшості з них розраховано на короткотривалі операції під час наркозу. Людям із двосторонньою пневмонією протягом 10–14 днів цього може не вистачити.
Про швидкість поширювання захворювання та смертність в Україні
Можемо повторити італійський сценарій. Там хворі лежать у підвалах і коридорах лікарні в черзі на місце в реанімацію. Їх сортують за законами військового часу. Рятують того, хто має більше шансів вижити. Тобто молодших. Старших відправляють додому помирати. Це плата, яку може заплатити Україна.
Лікар зазначив, що в той час, коли в світі особливу категорію ризику складають люди старші 60 років, в Україні нижній віковий поріх може складати 50 років.
Організми українців "зношеніші", занедбані супутніми хворобами і поганим харчуванням. Імовірно, можуть масово помирати від 50 років.
Вихід – суворий карантин. Якщо зменшити на 10 відсотків кількість соціальних контактів, то в чотири рази протягом місяця зменшиться кількість захворювань у країні.
Дієво переселити старших людей із міста й забезпечити продуктами. Це зупинить циркуляцію. Або створити волонтерські служби, що привозитимуть харчі під двері.
Про сезонність вірусу та колективний імунітет
Вірус частіше передається повітряно-крапельним шляхом, ніж через контакт. Ультрафіолет, температура і підвищення вологості трохи сповільнять поширення. Однак, якщо хворий кашляне у транспорті чи на роботі, хоч і влітку, інфікує. Єдиний шлях – соціальне роз'єднання до часу, коли перехворіє більшість людей або створять вакцину. На виникнення колективного імунітету можуть піти 12–18 місяців.
Що заважає на повну силу боротися з епідемією?
Міністерство охорони здоров'я щодня випускає купу розрізнених документів, що потрібно знати. Лікарі не встигають цього опрацювати.
Зруйновано систему протиепідемічного захисту. Це наче організм із вимкненим імунітетом. Негласна позиція була в тому, що Україна бідна, аби утримувати такий соціальний інститут. Санепідслужбу пошматували, і тепер немає мережі лабораторій, щоб зробити аналізи. Раніше була мінімум одна в області, тепер – одна в країні. Немає повноцінної системи медичної статистики. Україна поводиться, як льотчик, що керує літаком без приладів. Кількість палива і напрямок визначає наосліп.
Що робити?
Економічні критерії не мають домінувати над питаннями життя і смерті. Іран відмовився оголошувати карантин через бідність. Їхні втрати світ намагається оцінити через супутникові знімки кладовищ. Якщо карантин в Україні скасувати через п'ять місяців, буде новий спалах, хоч і слабший. Треба будувати економічну стратегію і дозувати карантинні заходи "пунктиром". Умовно, два тижні суворого карантину із забороною переміщення і два тижні роботи в три зміни, як у часи війни. Це розумні кроки, щоб не обвалити економіку й не вийти за ліміти ліжок у реанімації. Це зменшить темпи зростання епідемії. Такі малі перебіжки врятують підприємства. Це звучить як фантастика. Але вихід – у незвичних стратегіях. Бо такого у світі ще не було. Пандемія поставить під сумнів існування багатьох держав.
Підписуйтеся на телеканал Крокус у
Facebook і
Telegram - оперативно та лаконічно про найважливіше. Приєднуйтесь до нашого каналу на
YouTube!
