Біла церква 14°
Біла Церква - місто для наркоманів, чи місто з багатовіковою культурною спадщиною?

Біла Церква - місто для наркоманів, чи місто з багатовіковою культурною спадщиною?

2018 10 30

Нещодавно, на засіданні п’ятдесят сьомої сесії Білоцерківської міської ради, начальник поліції Геннадій Мельниченко звернув увагу на активізацію незаконного обігу  наркотиків та психотропних речовин у місті. Лише за поточний рік у сфері незаконного обігу наркотичних засобів всього було зареєстровано 523 кримінальних правопорушення (за 2017 рік - 270), в тому числі доведено  303 факти збуту наркотичних засобів на території міста.

Окрім того, Білоцерківський район вже вкотре на першому місці по кількості злочинів, скоєних неповнолітніми. Позицію міста з найвищою криміногенною ситуацією Біла Церква тримає третій рік поспіль. Громадська думка не на боці влади міста, люди впевнені – винні можновладці.

«До вирішення таких проблем, як дитяча злочинність та наркоманія треба підходити системно. Ми не можемо вступати у боротьбу з вже сформованими злочинцями і наркозалежними. Це не ефективно. Ми повинні не дати дітям піти хибним шляхом. Поліція притягує до відповідальності винних, а місцева влада повинна сформувати такі умови в місті, щоб діти навіть не мали на думці займатися незаконною діяльністю!» - коментує ситуацію викладач однієї з білоцерківських шкіл.

Фейсбук-спільноти Білої Церкви також солідарні у думці, що криміногенна ситуація в місті спричинена занепадом культури. Бібліотеки, музичні школи, заклади позашкільної освіти дітей та загальноосвітні школи не отримують належного фінансування від місцевої влади.

Якщо ознайомитися з фінансовою звітністю міста, то з думкою про недофінансування можна посперечатися, оскільки на розвиток культури цього року спрямували 56 млн грн. Втім, за більш детального вивчення документації, бачимо - левова частка цієї суми припадає на заробітні плати та виплату комунальних платежів закладів культури. Тож у сухому залишку отримуємо наступну ситуацію – на оновлення книжкового фонду бібліотек та створення інклюзивних центрів освіти місцева влада бюджетні кошти не передбачає, однак щороку мільйони гривень йдуть на викладення тротуарної бруківки.

 «Проблема культури у Білій Церкві – це повне безкультур’я міської влади», – зазначає засновник білоцерківського видання «Тиждень» Володимир Пастушенко в інтерв’ю для інформаційного порталу «Моя Київщина»: «Я переконаний – кошти міського бюджету розподіляються нераціонально і спрямовуються, перш за все, на виконання тих робіт, які безпосередньо сприяють зростанню рейтингу міського голови Геннадія Дикого. А в цей момент у місті залишається поза увагою сила-силенна невирішених соціальних питань, проблем у галузі ЖКГ, спорту, культури, освіти і медицини… Нажаль, сьогодні можна констатувати, що усі красиві виступи з боку місцевої влади залишаються лише словами, а уся робота для «покращення» життя містян – лише ілюзією».

Думку про те, що місцева влада опікується лише кількістю власних відсотків в електоральних рейтингах та не приділяє належної уваги дітям, поділяють і активні громадяни міста: «Невірний розподіл пріоритетів вже призвів до збільшення злочинності та наркоманії серед неповнолітніх. У разі ігнорування міським головою Геннадієм Диким цієї проблеми, криміногенна ситуація у місті може стати критичною».

Однак, проблему становить не лише недофінансування закладів культури, яке заважає їх повноцінному функціонуванню, а й, подекуди, перешкоджання їх діяльності. Скандал із закриттям музичних шкіл вже майже пів року не сходить з вуст містян. Громада обурена – у дітей забирають культурне дозвілля. Пришкільні стадіони можна відвідувати лише під час занять фізкультурою, в решту часу їх зачиняють під ключ і доступ до них обмежений. Скейт-парк, який знаходиться на балансі міста вже давно в аварійному стані. Підлітки та їх батьки писали звернення до міської ради та на ім’я Геннадія Дикого, однак, замість того, щоб відремонтувати зону для катання, її вирішили просто зачинити. Тобто, замість того, щоб поганяти в футбол у позашкільний час, чи покататися на скейті та роликах, діти вимушені шукати, чим себе зайняти. І комп’ютери – це найменш небезпечна втіха, яку вони собі знаходять.   

Батьківські комітети шкіл б’ють на сполох: «Підлітковий вік – це час пошуку себе, час експериментів. Але це той вік, в якому батьківський авторитет втрачає силу. Дітям хочеться робити щось всупереч. І це страшно, коли моя дитина приходить зі школи і розказує, що у школі можна дістати наркотики і якийсь там Ванька вже спробував, а Пєтька взагалі може порадити, що краще брати. І я розумію собі, що той Ванька чи Пєтька могли б собі спокійно у якусь секцію ходити чи на гітарі грати дівчатам… Це не нормально! І цим треба займатися в першу чергу!» - коментує мама восьмикласниці.

Окрім того, поганий приклад ще несформованій дитячій свідомості подають незаконні наливайки, які часто стають епіцентром нетверезих бійок і конфліктів. Навіть парк Шевченка вже давно не надто комфортне місце для прогулянок. Алкоголь та контингент, який зосереджений навколо місць його продажу стають тим, з чим діти і підлітки зустрічаються кожного дня. А, як відомо, діти бачать – діти повторюють. Не зважаючи на те, що громада міста не мовчить і постійно вказує владі на проблеми зон відпочинку і культури, наразі, нажаль, можновладці лишаються байдужими.

«А нашому місцевому голові все-одно, якщо чесно. Ні з тими написами на стінах нічого не робиться (прим. графіті з контактними даними наркодиллерів), ні з просвітницькою діяльністю в школах. Тут питання пріоритетів – на одній стороні весів люди та їх поламані життя, а на іншій всякі там кустікі, бардюрчики та зупинки з вайфаєм. І переважують чомусь завжди кустіки. І найобідніше, що комусь реально досить тих пліток та кустів для того, щоб вважати мера хорошим. Але не всіх можна купити гарною картинкою» - бідкається мати десятикласника.

Батьки перелякані тим, що їх діти кожного дня потрапляють в умови, в яких треба вистояти і не піддатися спокусі чи цікавості. «Треба постійно займати дитину. Треба, щоб у дитини не було вільного часу на всілякі дурниці. Я слідкую, щоб дочка як не уроками, так читанням займалася. Зараз от хочемо ще на фортепіано віддати, бо дитина талановита – пише вірші та пісні. І це добре. Бо у дитини має бути хоббі. Таке, щоб і від навчання переключався, але і щоб можна було розвиватися в ньому, щось там старатися, практикуватися. Тоді воно поглинає» - коментує мати восьмикласниці. Однак, у дітей потроху забирають можливості йти шляхом соціально-прийнятного дозвілля і не маючи культурних альтернатив вони обирають наркотики та злочинність, впевнені батьки.

Наше місто має багатовікову історію і величезний туристичний потенціал: парк Олександрія, органний зал, храми, собори, церкви. Місту є чим пишатися і є чим дивувати гостей. Однак, не хотілося б, щоб подив гостей був від кількості бродячих собак на вулицях та "рекордних" цифр статистики з дитячої злочинності і наркоманії. 

Тож, поки місцева влада опікується надважливими проблемами тротуарного покриття і покладає усі сили на їх вирішення, діти міста потроху починають шукати собі активності по-душі.  І вони їх знаходять. Але через те, що безпечне та розвиваюче дозвілля поступово стає менш чисельним, аніж доступні та незаконні альтернативи, ризик обрання останніх суттєво зростає. Ми застерігаємо батьків бути уважними до своїх дітей і відстежувати будь-які зміни в їх поведінці. Міську владу ж просимо підняти голови зі свіжеукладеної бруківки та звернути увагу на проблему безпеки підростаючого покоління. Не будьте байдужими!