Якщо не можеш змінити ситуацію – зміни своє ставлення до неї. Цей загальновідомий вислів сьогодні актуальний, як ніколи. Наприклад, ми не в силах вплинути на тривалість карантину, проте можемо наповнити цей вимушений відпочинок корисними речами.
Саме про це і багато іншого журналіст «Тижня» говорив із білоцерківським легкоатлетом – майстром спорту міжнародного класу з легкої атлетики, переможцем Всесвітньої універсіади 2015 року (м. Гуанчжоу, Південна Корея), учасником двох Олімпійських ігор, нині директором стадіону «Трудові резерви» Назаром Коваленком.
Насамперед, Назар Коваленко вважає, що карантин – це суперможливість зайнятися собою: почати здоровий спосіб життя, сісти нарешті на дієту, відкрити для себе комплекс вправ, одним словом, зайнятися саморозвитком. При цьому головне – поставити собі мету.
– Сьогодні я займаюся замість функціональних тренувань силовими, на що постійно не вистачає часу і сил, коли маю повне завантаження на роботі або готуюся до основних змагань. Роблю координаційні вправи – дуже важливі, на які також часто не вистачає часу. А ще багато експериментую з дієтами, щоб зрозуміти їх ефективність саме для мене.
Отже, моя мета – заповнити «темні плями» фізичного розвитку, адже взяти участь в Олімпійських іграх – досі актуальне та дуже сильне бажання. Моя програма максимум, розрахована до 35 років, – вибороти олімпійську медаль, – ділиться спортсмен.
Нагадаємо, Олімпійські ігри мали відбутися у поточному році, але були перенесені через пандемію COVID-19. Назар Коваленко зазначив, що готувався до них досить ґрунтовно.
– Я був налаштований на ігри, тренувався дуже багато, але розумів, що для якісної підготовки, для того, щоб вибороти медаль, мені просто не вистачає часу. Роботу на стадіоні, біговий клуб «Run-Up Nation» і професійний спорт насправді досить важко поєднувати, навіть з огляду на те, що я маю класних помічників.
Насправді, ще рік до Олімпійських ігор – це хороший шанс попрацювати над собою, цим і займаюся, – зазначив легкоатлет.
До речі, 14 березня 2020 року в м. Івано-Франківськ відбувся зимовий Чемпіонат України зі спортивної ходьби, а також Чемпіонат Асоціації балканських легкоатлетичних федерацій зі спортивної ходьби. Перемога на змаганнях давала можливість отримати ліцензію для участі в Олімпійських іграх-2020.
Той, хто ввійшов у топ-5 на дистанції 20 км (а Назар Коваленко мав третій результат), повинен був їхати на Чемпіонат світу зі спортивної ходьби у Мінськ. Ці змагання – головний відбір на Олімпійські ігри. Ліцензію можна було також взяти, якщо виконаний норматив: для 20 км – 1 год. 22 хв 00 сек. Назару Коваленку не вистачило 1 хвилини, щоб уже сьогодні не хвилюватися про представництво на Олімпіаді.
– Я був впевнений у перемозі, але дуже довго не виступав, швидко стартував і трохи не розрахував сили, проте все можна виправити. Головне, що я потрапив у Мінськ, але змагання 2 травня відмінили, наступні ймовірно будуть уже восени, але до грудня жодні змагання не будуть вважатися кваліфікаційними, – наголосив Назар Коваленко.
У соцмережах досить розповсюдженим нині є жарт, про те, що жінок, які не гладшають під час карантину, потрібно спалювати, як відьом. Тим не менше, не набрати вагу в умовах гіподинамії дуже складно. За словами Назара Коваленка, вихід простий – якщо хочеш їсти, пий більше води.
– Я сам люблю поїсти, але можна зробити дієтичне меню на вечір: велику тарілку салату з овочів з філе курки чи тунцем. Звичайно, без майонезу. Наприклад, я уже близько півроку не їм свинину, дуже люблю гречку, споживаю просто тонами – дружина підтвердить, – сміється Назар.
Наступне питання також із соцмереж. Там останнім часом розповсюджують інформацію про те, що легкоатлет мав проблеми із допінгом. Назар Коваленко не відмовляється коментувати ситуацію і стверджує, що його ніхто на вживанні допінгу не піймав, йшлося виключно про завищені показники крові.
– Це сталося два роки тому, коли я не мав жодної фінансової можливості боротися, доводити власну правоту, не знав, до кого із юристів можна звернутися. Мені пощастило познайомитися з висококласними юристами, які допомогли з проблемою – я відразу почав виступати на змаганнях. Якби я був настільки винен, як про це говорять сьогодні, то мені б не повернули частину професійних здобутків, – коментує Назар Коваленко.
Проте, напевно, головне, що усі ці проблеми не вплинули на бажання залишитися професійним спортсменом. Воля та сила характеру дали поштовх займатися далі. І це, за словами Назара Коваленка, працює не тільки для професіоналів, а і для початківців.
– Якщо ви хочете стабільно займатися спортом, але кидаєте через крепатуру абощо, потрібно просто таки примушувати себе ходити на тренування протягом першого місяця. Як варіант – можна укласти парі. За місяць всі м’язи, як правило, встигають переболіти, і тоді тренування дають тільки насолоду.
Потрібно починати м’яко і зупинитися на відчутті «я зробив би ще», тому що часто ті, хто різко починає, одразу ж кидають – організм не витримує навантаження.
Я сам потрапив у професійний спорт дуже пізно – у 18-річному віці. До цього займався спортом, але перепробував усього потроху – від футболу до танців. Проте до 18 років я був готовий до навантажень, як фізично, так і психологічно. Основним моїм бажанням було вже тоді представляти Україну на міжнародному рівні, – розповідає Назар Коваленко.
Повертаючись до проблем наразі більш близьких, ми говоримо про стадіон «Трудові резерви». У цьому році повинні були закінчитися ремонтні роботи на бігових доріжках, проте у зв’язку з епідемією, кошти з міністерства зняли.
– Сьогодні на стадіоні тривають поточні роботи, які виконуються за рахунок тих коштів, які ми змогли заробити. З капітального ремонту зняли більшу частину грошей, таке рішення прийняли на державному рівні. Кошти були спрямовані на боротьбу з коронавірусом – ми все розуміємо. Проте нам залишилося зовсім небагато – ями для стрибків і розмітку на стадіоні. Коли закінчиться карантин, ми обов’язково почнемо звертатися з офіційними листами, щоб кошти повернули, і роботи будуть завершені.
Тим більше, що вже в травні ми повинні були провести перші змагання – Всеукраїнські гімназіаду та універсіаду з легкої атлетики, це відбір на всесвітні змагання.
Ми дуже хотіли відкритися, тим більше, що і доріжки хороші, та й сертифікатор Іоланта Хропач запевнила, що вони будуть сертифіковані. А тому, думаю, в цьому році ми обов’язково зробимо якийсь турнір, щоб відкрити доріжки, – переконує Назар Коваленко.
Насамкінець спортсмен говорить, що завжди відкритий до спілкування і готовий відповідати на будь-які запитання у соцмережах Фейсбук та Інстаграм.
Ось така розмова, як і саме життя – про серйозне і не дуже, відбулася у нас (звичайно, по телефону) з Назаром Коваленком.
Лада Завіруха, кореспондент «Тиждень»
