Останній тиждень перед Великим постом православні християни вважають святковим. Сьогодні більшість знають це свято як Масляну – хоча в давнину цей тиждень так звали лише в Росії і прикордонних з нею регіонах.
"Масляная" – це не Масниця!
В Україні ж святували саме Масницю і з «Масляною» це свято має мало чого спільного. У Масницю українці прощалися з повним зимовим циклом і зустрічали весну.
Вік окремих обрядів, які проводили на Масницю, становив близько 2 тисячі років. Також це свято пов’язують із поминанням предків, адже субота на Переступному тижні (передостанній тиждень перед постом) була однією з трьох субот на рік, які душі випросили у Бога, щоб повертатися на землю.
У цей тиждень було прийнято не лише веселитися, а й очищати душу перед постом. Важливо було попросити пробачення у всіх, кому людина могла вчинити щось погане.
В Україні, на відміну від Росії, на Масляну переважали вареники.
Меню української «Масниці»
Незважаючи на те, що сьогодні найзвичнішою стравою в ці дні вважають млинці, у давнину в Україні їх не пекли. Натомість у кожній хаті обов’язково готували вареники. Найчастіше їх робили іх сиром, подавали зі сметаною та маслом. Також наші предки запікали молочні каші, малаї (малай – вчинений невеликих розмірів хліб або корж з кукурудзяного, горохового або пшоняного борошна), молочні киселі, сирники, вермішелеві та яєчні запіканки, на житньому чи гречаному борошні пекли дужики (поминальний хліб). Крім того, випікали багато солодощів. На стіл подавали рибу, яйця – все крім м’яса.
Бліни також смажили, але в більшості на на Слобожанщині та Чернігівщині – в прикордонних регіонах.
Обрядові традиції
Кожний регіон мав свої традиційні обряди. До свята заздалегідь готували, подекуди навіть білили стіни хати.
Масниця, Запусти чи Пущення до XVII століття святкувалися три тижні. Перший тиждень був Всеїдний – тоді кожен день можна було їсти м'ясо. Другий – Переступний (або ще Гижковий, Рябий). Їсти м'ясо все ще можна було в усі дні, окрім середи та п'ятниці. Останній тиждень перед постом, власне, і звався Масницею або Сиропустом або ж Колодієм.
Кожен день Масниці мав свою назву, і в різних регіонах ці назви відрізнялися. Так, на Київщині та Житомирщині понеділок звався Окаянним, вівторок – Веселою, середа – Бабською або Широкою, четвер – Масним або Жирним, п'ятниця – Конечною.
Колодка і Колодій
Одна із назв свята – Колодій або Колодка. Саме традиції, пов'язані з цими назвами, мають найдавніше коріння, яке може сягати ще часів Трипільської культури.
Колодій – в давньоукраїнській міфології бог шлюбу, любові та злагоди. Колодій нагадує молоді та їхнім батькам: "Не женився єси, то колодку носи!", звідки й пішла традиція в'язати колодку.
Хлопцям, які не одружилися за рік, прив'язували до руки колодку. В'язали і дівчатам, але рідше. За традицією колодку хлопець сам не міг зняти, це мала зробити дівчина, а він за це повинен був відкупитися від неї. Нариклад, солодощами, або якщо хлопець хотів одружитися на цій дівчині, то хустка.
На Київщині з Колодієм був пов'язаний кожен день останнього тижня перед постом. Люди вірили, що якщо вони виконають звичні їм обряди, всяка біда омине їх у році. На Масницю не можна було робити тяжку домашню роботу – ткати, рубати, прясти конопель, білити, шити та вишивати.
Вже у XVIII столітті її святкували тільки один тиждень. Врешті вона звелася до святкування двох-трьох днів.
Читайте нас у Facebook і Telegram. Приєднуйтесь до нашого каналу на YouTube!
