Останні події в армії і навколо неї не можуть не викликати тривогу. Перш за все, ситуація на лінії зіткнення в останні дні демонструє різке посилення позицій бойовиків на тлі повної заборони на ведення вогню у відповідь з боку ВСУ. Рішення ТКГ в Мінську про початок розмінування в районі моста біля Станиці Луганської і «дзеркальний» початок демонтажу оборонних споруд означає тільки ослаблення наших позицій на цьому вкрай важливому стратегічному напрямку, пише у своїй статті для видання
Деловая столица військовий експерт Михайло Жирохов.
Уже зрозуміло, що окупаційна влада не збирається виконувати свої зобов'язання, зате всі бойовики в районі Станиці Луганської отримали пов'язки неіснуючого Спільного центру з контролю і координації питань припинення вогню та стабілізації лінії розмежування (СЦКК). Це типовий російський підхід, коли в рамках Мінських угод і інтеграції окупованих територій Донецької і Луганської областей нам пропонують просто оголосити амністію й узяти бойовиків із «Корпусів народної міліції» на утримання Києва. Фейкові «миротворці» на російсько-українському кордоні – з тієї ж серії.
Мало того, останні події в прифронтовій зоні змушують задуматися про існування домовленостей нової влади, якщо не з маріонетками, так з безпосередньо Кремлем. А як по-іншому можна розглядати факт відключення від електропостачання «Луганського енергетичного об'єднання» відразу дев'яти (!) військових об'єктів у ключовому районі нашої оборони - міста Щастя.
У найближчі дні енергетики відключать Сватове, Біловодськ, Білокуракине і Попасну.
В умовах війни - це або диверсія, або свідомий підрив боєздатності наших груп на луганському напрямку.
На цьому тлі інакше оцінюєш чутки у військовому середовищі про те, що до кінця року всі військові частини відведуть за межі адміністративних кордонів Донецької і Луганської областей.
Не можна не відзначити і те, що непрямий наказ про персональну відповідальність за відкриття вогню у відповідь вкрай негативно позначився на моральному дусі усіх наших груп. Адже мало кому хочеться виступати мішенню в тирі, не маючи можливості хоча б відповісти. І це на тлі того, що армія відчуває реальні проблеми з укомплектованістю.
Причому не тільки на рівні контрактників, а й на рівні офіцерського та сержантського складів. Мабуть, не дарма, наприклад, Міністерство оборони України оголосило про додатковий набір на навчання у військові заклади вищої освіти та військових коледжів сержантського складу? Цілком імовірно, що в підсумку курсантів наберуть, але чи варто говорити про їхню якість?
І ще: для того, щоб повністю виконати вимоги росіян і убезпечити себе від гніву нового президента, генерали вирішили питання з частково контрольованими збройними формуваннями. Дуже швидко з фронту вивели полк «Азов», командування і особовий склад якого мали власні уявлення про виконання того чи іншого наказу.
Серйозні проблеми намічаються і на рівні стратегічного планування та оперативного командування. Новопризначений начальник Генерального Штабу очікувано влаштував не тільки «перетрушування» особового складу, а й вирішив повністю реорганізувати підлеглий йому Генштаб. У якому вигляді це буде проведено, стане відомо тільки після 1 вересня, реальні кроки будуть зроблені не раніше 1 січня 2020-го, але вже зараз багато офіцерів, які мають реальний бойовий досвід, вважають за краще або йти в запас (якщо «календар» дозволяє) або переводитися в бойові частини. А це дуже погане явище - фактично втрачається бойовий досвід, напрацьований кров'ю і потом. Немає ніякого сумніву, що в разі великомасштабного загострення їх покличуть назад, але скільки квадратних кілометрів нашої території ми втратимо на той час - невідомо.
Серйозні проблеми виникли - причому на порожньому місці - зі ще одним важливим компонентом боєготовності. Йдеться про забезпечення. Спершу під вигаданим приводом практично зупинили закупівлі бронежилетів і предметів речового постачання для армії. А зима близько і в чому ходитимуть наші військовослужбовці на фронті - незрозуміло. Розраховувати на волонтерів, як це було в 2014-му, вже не доводиться.
Друге важливе рішення - припинення через суд впровадження нової системи харчування в армії. Судячи з усього, ми повертаємося в важкі 1990-ті роки, коли основною їжею солдата-строковика була вода і капуста в різних комбінаціях. Як це вплине на набір нових рекрутів - питання риторичне.
На тлі розмов про реорганізацію «Укроборонпрому» фактично зупинилися закупівлі критично важливих для армії позицій. Бронетранспортери БТР-4 не купують, бо «сталь не тієї системи», а БТР-3ДА – «дуже дорогі».
Та й у цілому різко впали державні асигнування на оборону - про це не прийнято говорити вголос, але деякі факти, які потрапляють у відкриту пресу, говорять самі за себе. Так, військовим довелося відмовитися від закупівлі комплексів мультимедійних тренажерів розрахунків «Бук-М1» для 96-ї Київської зенітної ракетної бригади і п'яти мультимедійних комплексів для підготовки операторів зенітного ракетного комплексу С-300П для 38-го об'єднаного навчального центру Повітряних сил Збройних сил України .
Зрозуміло, що це окремий випадок, проте якщо в закупівлях відмовили бригаді, яка безпосередньо відповідає за протиповітряне прикриття столиці і єдиному в країні навчального центру ППО, то можна уявити, що відбувається в інших частинах. За неофіційними даними, фактично закупівлі товарів, робіт і послуг для Міноборони зупинилися по всій країні.
Так що в цілому тенденція вкрай негативна. І хотілося б помилитися в своїх прогнозах в тій частині, що Росія обов'язково скористається такою абсурдною для воюючої країни ситуацією і завдасть свій удар по українських позиціях.
