16 квітня весь православний світ святкує Великдень. Цього дня за традицією багато родин та близьких друзів зберуться за великим столом із безліччю великодніх страв.
З давніх-давен для українського народу Великдень був головним релігійним святом року. За багато тисячоліть у нас сформувалось чимало традицій, обрядів і вірувань, які передавалися з покоління в покоління.
Підготовка до ВеликодняПідготовка до Пасхи-Великодня починається за тиждень, який називається Страсним або Білим. Четвер цього тижня, який називають чистим, за традицією відводився на те, щоб прибрати в оселі, прикрасити ікони святковими рушниками та всією сім’єю викупатися до сходу сонця у проточній воді, яка нібито змиває з людини всі гріхи й хвороби.
У четвер господині починали готувати головні атрибути до Великодня: ритуальний хліб, фарбовані або розписані яйця, великодній кошик зі стравами для посвячення їх у церкві.
Далі слідувала Страсна п’ятниця — це найсуворіший постовий день річного кола богослужінь, тому в п’ятницю віряни дотримуються суворого посту. Протягом цього дня також потрібно відвідати богослужіння. Суботу вважають днем спокою, переходом від Страстей Христових до Світлого Христового Воскресіння. Саме у суботу ввечері починається нічна служба, на яку беруть великодні кошики для освячення.
ПаскаЗа повір’ям паску треба випікати в четвер, бо робити це в п’ятницю вважається великим гріхом. Кажуть, що якщо випікати паску у п`ятницю, то вона не вдасться, а це негативно вплине на майбутнє всієї родини: протягом року у родині будуть негаразди.
Традиційно хліб-паску готують із найкращого борошна, додаючи до нього родзинки, ваніль і корицю, вбивають зо два десятки яєць, аби тісто мало жовтий колір. Під час приготування тіста для паски та в момент випікання суворо заборонялося ходити повз піч, стукати, грюкати дверима, розмовляти, бо найменший протяг може завадити тісту добре піднятися. Також вірили, що жінка має лишатись у хаті сама та говорити різні замовляння на кшталт: «Іди, Сатано, з хати, бо буду паску саджати» та обов’язково перехрестити паску.
Дуже хорошою прикметою вважають, якщо паска вийде високою та добре випечеться. Це символізує щастя й добробут для всієї родини.
Коли паска випечеться, беруться її прикрашати. Зверху оздоблюють спіралями — символом сонця — квітками, фігурками пташок із тіста. Заведено робити від п’яти до десяти пасок, аби згодом пригощати всіх родичів та близьких, вітаючи їх із Великоднем.
Розфарбовані яйцяЩе однією особливою традицією було розфарбовування яєць. З давніх-давен розфарбовані яйця вважались символом відродження життя, природи й сонця. Раніше їх розфарбовували за допомогою природних матеріалів: кори та плодів дерев, трав і квітів. Кожен вид прикрашання яєць мав свою назву.
Так, крашанками називають пасхальні яйця, пофарбовані у цибулинні. Дряпанками — ті, що були розфарбовані за допомогою голки, а писанками — яйця, декоровані стародавніми знаками за допомогою воску і барвників. Для розфарбовування останніх використовували спеціальний пристрій — писачку. Техніки писанкарства зазвичай відрізнялись у залежності від регіону України.
Великодній кошикДо церкви обов’язково збирали великодній кошик. Зазвичай його вміст залежить від регіону України та має свої особливості. Незмінним атрибутом залишається лише паска. Крім пасок у Центральній Україні до кошика клали крашанки у шкарлупі, а на Галичині їх чистили. На Гуцульщині освячували воду, в якій варили яйця: за повір’ям, якщо людина буде вмиватися цією водою, її обличчя буде чистим та здоровим. У деяких регіонах також освячували воду з червоною писанкою, щоб потім вмиватися і бути гарним.
До кошика вкладають ковбасу, сало, хліб, масло і сир, а також деякі предмети, такі як хрестики, медальйони, ікони та різноманітні обереги. Зверху кошик накривають рушником.
Українці вірять, що все, освячене на Великдень, наділяється священною силою. Наприклад, рушник, яким накривають кошик, має здатність розганяти градові хмари й лікувати немовлят від пристріту. А освячена сім років поспіль великодня свічка здатна відвертати від хати грім і запобігати пожежі.
Великодня неділя
Великодню неділю за традицією зустрічають усією сім’єю за великим столом з великодніми стравами. Члени родини зазвичай мають поділити між собою один великодній хліб та крашанку. Вірять, що цей звичай наділяє «доброю долею» — щастям — кожного члена родини.
Велику неділю потрібно зустрічати зі світлими помислами, адже це свято символізує очищення душі та позбавлення від гріхів. У цей день не можна сваритися і лаятися, всі образи слід пробачити й забути. Не варто також працювати та займатися хатніми справами.
Після застілля біля церкви збирається вся громада міста. У західних регіонах України біля храму співають пісні, водять танок і влаштовують ігри. Цей давній звичай отримав назву «гаївки», бо в давнину такі розваги влаштовували у священних гаях. На завершення гаївкових розваг хлопці утворюють «вежу»: на плечі чотирьом хлопцям стають троє, трьом — двоє, а вгорі цієї піраміди — один. «Вежа» має обійти навкруги церкви, не розпавшись. У давнину, на думку дослідників, така конструкція із живих тіл уособлювала єдність світобудови й була повʼязана з культом сонця, яке й символізував хлопець нагорі «вежі».
У великих містах також влаштовують великодні забави. Великдень заведено святкувати тиждень. Протягом цього періоду віряни христосаються, співають гаївки, обливаються водою та навідують родичів.
Закінчуються великодні святкування відвідуванням могил родичів. Вважається, що на Великдень Бог відкриває рай і пекло, щоб душі померлих предків відвідали рідних, і весь Великодній тиждень вони перебувають на землі поруч із живими.
Читайте також :
Розклад Богослужінь на Великдень в білоцерківських храмах ПЦУ
