Закрити вікно
 

Більшість сакральних святинь Княжої України-Русі вивезли в Росію – науковці

Книжка «Святині Княжої України», яка знайомить із українським монументальним малярством, книжковою мініатюрою, іконописом, цінними реліквіями і мощами часів України-Русі (Х–ХІІІ століть), вийшла друком у Львові у видавництві «Свічадо», пише Радіо Свобода.
Автори розповідають, що українські цінності зруйнували, викрали і вивезли переважно, в Росію, а там їх перейменували та переписали історію походження. 
Наприклад, ікона «Корсунське Благовіщення», яку в Росії назвали «Устюзьке Благовіщення» є давньоруською домонгольською. Її написали приблизно у 1022 році, за різними даними, в Києві або Корсуні. Сьогодні вона прикрашає не український музей, а московський.
Велика сакральна реліквія російської церкви – Володимирська ікона – насправді є Вишгородською Богородицею Ніжності. І до 1155 року це одна з основних українських святинь. 
У радянський час майже всі шановані київські ікони передали до Третьяковської галереї включно з Вишгородською. Із 1999 року цей образ віддали в російську церкву.
Мистецтвознавці Андрій Комарницький і Богдан Зятик у книзі описують десятки сакральних пам’яток домонгольського періоду, Княжої України, вивезені до Росії. Найбільше, за їхніми даними, ричетний до цього Андрій Боголюбський.
«Боголюбський зруйнував Київ з усім тим, що споконвіку було святим для всієї Русі», так писав Микола Костомаров. У 1157 році Боголюбський вивозить Вишгородську Богородицю. Організовує коаліцію князів проти Києва і жахливо його нищить, це фіксують всі літописи. Частина пам’яток вивозиться на північ. Нищення Боголюбським було жахливе. До нього так ніхто не руйнував, це був принциповий акт північного князя, який був представником пізнішої московської держави і вивіз дуже багато пам’яток. З того часу і почалось грабування України», – пояснює Андрій Комарницький.
«Дуже прикро, що більшість українських святинь, мощей святих, останки князів, мініатюри, рукописи, здебільшого вивезені в Росію. Маємо заявляти про нашу культурну спадщину, бо ми тотально програємо на культурному фронті», – зауважує Богдан Зятик.
Серед ікон, які потрапили у Росію, окрім київських, були з Чернігова, Галича, Переяслава. Давньоукраїнські реліквії зберігались в Успенському соборі Московського Кремля, потім у Третьяковській галереї.
Автори зазначають, у книзі намагалися охопити всі найцінніші сакральні пам’ятки.
Книжка розрахована і на англомовного читача – написана двома мовами.
У книзі дослідники також показали велику християнську традицію України-Русі, пласт національної культури з ХІ століття, можна ознайомитись з історією Десятинної церкви, Успенського собору Києво-Печерської лаври, Софійського собору, їхньою архітектурою і оздобленням.
Книга «Святині Княжої України» поділена на розділи – «Київські першохрами – загальнодержавні святині», «Мініатюри Княжого Києва та Галицько-Волинського князівська», «Прославлені ікони Руси-України: сакральний феномен і спадок духовності».
Львівські мистецтвознавці систематизували та інтерпретували лише частину з того великого пласту української культури Княжої України. Основна мета книжки, кажуть автори, це повернення українцям власної історії. І це маленька перемога на культурному фронті, яка ще й єднає українську церкву на основі спільних цінностей київської цивілізації, наголошували під час презентації книжки.
Залишити коментар
Ми у соцмережах
  • Facebook
  • YouTube
  • Instagram
  • Комментуют
  • Сьогодні
  • Читаеме