Вірменія та Азербайджан знову розгорнули повномасштабні бойові дії на Південному Кавказі.
В основі конфлікту, що триває десятки років, - Нагірно-Карабаський регіон. Він визнаний частиною Азербайджану, але фактично є під контролем етнічних вірмен.
Карабах із азербайджанської мови перекладається як "чорний сад". Натомість етнічні вірмени воліють називати регіон Арцах - давньою вірменською назвою для цієї місцевості.
Наприкінці 1980-х - на початку 1990-х років країни вели криваву війну за цей регіон. Хоча вони оголосили про припинення вогню, їм так і не вдалося домовитись про мирний договір.
Вірменія та Азербайджан були частиною Радянського Союзу, який існував між 1922 і 1991 роками. Обидві країни лежать у стратегічно важливому районі південно-східної Європи, який називається Кавказ.
Країни межують з Туреччиною на заході, Іраном - на півдні, та Грузією - на півночі. Росія також межує з Азербайджаном на півночі.
Вірменія є християнською країною, тоді як багатий нафтою Азербайджан є мусульманською нацією.
За радянських часів Нагірний Карабах був регіоном з вірменською етнічною більшістю, який контролювався владою Азербайджану.
Коли Радянський Союз почав розпадатися наприкінці 1980-х, регіональний парламент Нагірного Карабаху проголосував за те, щоб стати частиною Вірменії.
Це призвело до етнічних сутичок, і - після проголошення Вірменією та Азербайджаном незалежності від Москви - повномасштабної війни.
Десятки тисяч людей загинули, а до мільйона були переміщені на тлі повідомлень про етнічні чистки обох сторін.
Вірменські сили отримали повний контроль над Нагірним Карабахом до того, як у 1994 році оголосили про припинення вогню за посередництвом Росії.
Вони також захопили частину земель навколо Нагірного Карабаху, які належали Азербайджану.
Після цієї угоди Нагірний Карабах залишався частиною Азербайджану, але керувався етнічними вірменами за підтримки вірменського уряду. Фактично регіон став незалежною республікою, яку ніхто не визнав. Незалежність її не визнала навіть Вірменія.
З того часів відбувались мирні переговори за посередництвом Мінської групи ОБСЄ - органу, створеного в 1992 році під головуванням Франції, Росії та США.
Але вони не домовились про мирний договір. Протягом останніх трьох десятиліть тривали сутички, а в результаті останнього серйозного спалаху в 2016 році загинули десятки військових з обох боків.
Конфлікт ще більше ускладнюється геополітикою. Туреччина, яка є членом НАТО, була першою державою, що визнала незалежність Азербайджану в 1991 році. Колись президент Азербайджану Гейдар Алієв описав країни як "одну націю з двома державами".
Тим часом Вірменія має добрі стосунки з Росією. У Вірменії є російська військова база, обидві країни є членами військового союзу - Організації договору про колективну безпеку (ОДКБ).
Україна у своїх стратегічних документах називає Азербайджан стратегічним партнером. Вірменія натомість була однією з 11 країн, які проголосували проти резолюції ООН щодо визнання незаконності анексії Криму Росією.
Читайте також: Україна відкрила кордон для іноземців — Держприкордонслужба.
