Влітку у Білій Церкві в рамках декомунізації перейменували ряд вулиць. Саме тому, відтепер вул. Короленка, названа на честь української просвітниці Софії Русової.
Хто така Софія Русова (Ліндфорс) - у нашому матеріалі.
Софія Русова (уроджена Ліндфорс) все своє свідоме життя присвятила справі національного відродження України та просвіти молодих поколінь українців. Їй вдавалося пробуджувати любов до Батьківщини навіть у найменших дітей. Методика її виховання мала чимало спільного з підходами знаменитої педагогині Марії Монтессорі.
Софія Ліндфорс народилася у 1856 р. в аристократичній родині в с. Олешня, що на Білоцерківщині. Вона рано залишилася без матері, а тому вихованням дівчинки займався батько та старша сестра. А ще няня, українська селянка, завдяки їй Софія спілкувалася та грала з дітьми селян і спостерігала за важкою працею їхніх батьків.
Родина Софії, попри аристократичне походження, підтримувала селянство: батько мав ліберальні погляди і здобув повагу у селян, сестра Марія відкрила школу в с. Олешня для селянських дітей.
У 1871 р. у Києві сестри відкрили перший україномовний дитячий садок, який відвідували діти М. Старицького. Саме він познайомив Софію та Марію зі Старою громадою та її діячами – М. Драгомановим, В. Антоновичем, П. Чубинським та ін.
Сестри Ліндфорс дозволяли використовувати приміщення дитсадка у вечірні години для зібрань і репетицій п’єс українською мовою, яка на той час була заборонена.
У 1874 р. Софія одружилася з Олександром Русовим. Громадянська позиція подружжя, підтримка української культури, прагнення звільнити Україну від авторитарного гніту, просвітницька діяльність Софії – усе це не міг оминути царський уряд. Тому з 1880 по 1905 рр. Русову заарештовували п’ять разів.
Після революції 1905 р. жінка працює в комісії, створеній Академією наук для визнання української мови, розробляє і читає курс лекцій з української літератури у Петербурзі, там же за її участю була видана збірка «Кобзар» Тараса Шевченка.
У 1906 р. Русова робить рішучий крок і видає «Український буквар». З 1909 р. Софія Русова викладає педагогіку, вивчає зарубіжні концепції реформування школи, працює над створенням основ української національної системи освіти, які викладає у журналі «Світло», першому україномовному педагогічному часописі, співредактором якого вона була. Основна ідея Софії Русової – школи в Україні мають бути різними за методам і формами, але у всіх навчання має вестися рідною мовою, а учні мусять вчити не лише академічні науки, а й пізнавати країну, у якій живуть.
«ПРИЙШЛА НАВАЛА МОСКОВСЬКА Й ПРИНЕСЛА З СОБОЮ РУЇНУ І СМЕРТЬ» …Так гірко відгукувалася про окупацію Української Народної Республіки (УНР) більшовицькою Росією Софія Русова. Ці слова з її спогадів актуальні й досі: нині, коли триває російсько-українська війна.
У 1917 р. Русова виступила співзасновником Педагогічної Академії для підготовки вчителів українознавства. Також читає лекції з педагогіки українською мовою, розробляє концепцію українського дитсадка, яку викладає у праці «Дошкільне виховання». Просвітниця входила до Міністерства освіти УНР і за доби Центральної Ради, і Гетьманату, і Директорії. Окрім вирішенні науково-педагогічного обґрунтування нової української школи та роз’яснення суті українізації, активно займалася жіночим питанням.
Вважала роль жінки у загальнокультурному житті країни дуже важливою, і після створення Української жіночої національної ради стала її головою. Після 1917 р. педагог зневірилась у можливості національного відродження України та була змушена емігрувати. За кордоном вона вела активну педагогічну та науково-видавничу діяльність: створила концепцію Українського Педагогічного інституту ім. М. Драгоманова у Празі та ввійшла до ради Світового союзу жінок. Проте і найбурхливіша енергія гасне – у 1940 р. у 84 роки просвітниця померла у Празі. Софія Русова була переконана, що головною особливістю нового виховання є те, що воно базується на зусиллі самої дитини. Лише індивідуальний підхід і повага можуть виховати справжню особистість.
Читайте також: В Україні зупинять планові госпіталізації у разі тривалого відключення світла – МОЗ.
Вважала роль жінки у загальнокультурному житті країни дуже важливою, і після створення Української жіночої національної ради стала її головою. Після 1917 р. педагог зневірилась у можливості національного відродження України та була змушена емігрувати. За кордоном вона вела активну педагогічну та науково-видавничу діяльність: створила концепцію Українського Педагогічного інституту ім. М. Драгоманова у Празі та ввійшла до ради Світового союзу жінок. Проте і найбурхливіша енергія гасне – у 1940 р. у 84 роки просвітниця померла у Празі. Софія Русова була переконана, що головною особливістю нового виховання є те, що воно базується на зусиллі самої дитини. Лише індивідуальний підхід і повага можуть виховати справжню особистість. 
