Влітку у Білій Церкві в рамках декомунізації перейменували ряд вулиць. Саме тому, відтепер вул. Карбишева, названа на честь українського конструктора Архипа Люльки - людини, чиє ім' я має знати та пам'ятати кожен білоцерківцець.
Що пов’язує видатного конструктора з Білою Церквою і чому в нашому місті на його честь названа з вулиць, читайте у матеріалі.
Архип Люлька з’явився на світ у 1908 році в селі Саварка (нині Богуславського району Київської області) в багатодітній селянській родині. Він був наймолодшим серед дітей і рано залишився сиротою.
Освіту Архип отримав у сільській семирічній школі, де протягом певного часу директором був математик Михайло Кравчук, який пізніше став вченим світового рівня. Після Білоцерківського ремісничого технікуму Архип вступив на механічний факультет Київського політехнічного інституту, де продовжив навчання у Кравчука та деякий час через матеріальну скруту навіть жив на його квартирі.
Після успішного завершення інституту Архипа направили до аспірантури Харківського науково-дослідного інституту промислової енергетики. Пізніше він почав викладати на кафедрі авіаційних двигунів у новоствореному Харківському авіаційному інституті (нині – Національний аерокосмічний університет імені М. Є. Жуковського «Харківський авіаційний інститут»). Саме там він ще у 1937 р. запропонував замість поршневих двигунів, які дозволяли літакам розвивати швидкість щонайбільше 500-600 км/год, розробити турбокомпресорний повітряно-реактивний двигун. Проєкт отримав назву РТД1. Він був розрахований на швидкість до 900 км/год. Але в Харківському авіаційному інституті його заблокували. Новий двигун потребував жароміцних сплавів, нового палива та нетрадиційних способів його спалювання, нової конструкції компресорів і турбін. Тому Архип Люлька перевівся до конструкторського бюро при Кіровському заводі в Ленінграді, де зумів утілити свій проєкт.
У роки Другої світової війни роботи над турбореактивним двигуном на деякий час були призупинені. Пріоритетним вважалося масове й швидке виробництво поршневих двигунів. До випробувань справа дійшла тільки на початку 1945-го, коли Німеччина та Велика Британія вже масово застосовували бойову реактивну авіацію, а Радянський Союз суттєво відстав за цим напрямком, не маючи на фронті жодного реактивного літака.
30 березня 1946 р. вийшов наказ про заснування двигунобудівного конструкторського бюро №165 під керівництвом Архипа Люльки. Розроблені ним двигуни пішли в серійне виробництво під назвою АЛ – «Архип Люлька». Їх встановлювали на літаки конструкції Павла Сухого, Сергія Іллюшина, Андрія Туполєва, Георгія Берієва.Вершиною конструкторської діяльності Архипа Люльки став високотемпературний турбореактивний двигун із форсажними камерами АЛ-31Ф. Він встановлений на винищувачах четвертого покоління Су-27, які й нині перебувають на озброєнні Повітряних сил України.
Хоча Архип Люлька мешкав у Москві та був представником найвищих прошарків «технічної інтелігенції» СРСР, він завжди дбайливо підтримував зв’язки з Україною. На його робочому столі можна було знайти передплачену українську пресу, на стіні кабінету висіли портрети Тараса Шевченка та Михайла Кравчука, сам Люлька часто спілкувався українською мовою з візитерами. У вільний від роботи час відпочивав у санаторії в Пущі Водиці. Навідувався і до рідного села Саварка, де посприяв будівництву нової школи, автомобільної дороги до районного центру та домігся підвищення пенсій своїм колишнім односельцям.
Архип Люлька пішов із життя у 1984 р. від раку легенів. Поховали його на Новодівочому цвинтарі в Москві. На території КПІ та в рідній Саварці йому встановлено пам’ятники.
Раніше повідомлялося, що в Білій Церкві з'явилась вулиця на честь підполковника Андрія Гальчуса.Читайте також: ДБР проводить обшуки на підприємствах, пов'язаних із екснардепом Жеваго.
