Йому лише 25, але за плечима вже бойові ротації, поранення, командування відділенням та рішення, які змінюють життя.
Кот — військовослужбовець із Білої Церкви, який рік тому приєднався до одного з бойових батальйонів, а сьогодні вже очолює своє відділення.
До повномасштабного вторгнення Кот працював водієм. З початком війни допомагав Силам оборони з логістикою, зокрема — вивозив трофейну техніку з деокупованої Бучі. Побачене там стало для нього точкою неповернення. Він подумав про власну родину, про племінницю в Білій Церкві, і вирішив узяти до рук зброю.
Попри те, що у військкоматі спершу відмовили, Кот дочекався набору в бойовий підрозділ, де служив його кум, і вступив до лав оборонців.
Навчання пройшов у центрі підготовки, а перші справжні бої — на Бахмутському напрямку. Саме там він отримав своє перше поранення.
Після реабілітації в рідній Білій Церкві він одружився, але навіть у цивільному житті стикався з упередженістю. “Купив форму і катається містом” — почув він випадково в автобусі. Саме тоді на його плечі з’явився новий шеврон: “Ця форма зароблена кров’ю”.
Сьогодні Кот продовжує службу на передовій. Молодий, бойовий, цілеспрямований — він став командиром відділення, не маючи військового минулого, але маючи велике серце, мужність і любов до Батьківщини.
Читайте також:
Білоцерківська громада передала захисникам монокуляри нічного бачення
