Не кожна суперечка між дітьми є булінгом. Але якщо образи, погрози чи приниження повторюються, батькам не варто чекати, що проблема зникне сама. На цьому наголосили юристи «Української команди» Київщини.
Дитячі конфлікти – звична частина шкільного життя. Діти можуть посваритися, не поділити річ чи невдало пожартувати. Проте булінг має принципову відмінність – систематичність. Закон визначає його як умисні дії або бездіяльність, у тому числі психологічне, фізичне чи кібернасильство, які повторюються та завдають або можуть завдати шкоди дитині.
Якщо дитина розповідає про цькування, перш за все її потрібно вислухати й підтримати. Не варто радити «не звертати уваги» або самостійно з’ясовувати стосунки з кривдником. Важливо зафіксувати факти: зберегти листування та скриншоти, фото чи відео, записати дати подій і дані свідків.
Наступний крок – письмово повідомити керівника закладу освіти. Звернення мають зареєструвати та розглянути. У школі можуть створити комісію, яка з’ясовує обставини події та визначає необхідні заходи. Водночас остаточно встановити факт булінгу може лише суд.
Якщо заклад освіти не реагує належним чином, батьки можуть звернутися до органу управління освітою, поліції, служби у справах дітей або освітнього омбудсмена.
Найважливіше – не залишати дитину з проблемою наодинці. Безпечне освітнє середовище – не привілей, а право кожної дитини.
