З 21 по 31 жовтня міський голова Білої Церкви Геннадій Дикий звітував перед громадою про виконану роботу. Звіт стосувався діяльності Білоцерківської міської ради та виконавчого комітету за 8 місяців поточного року. Пройшли звіти у форматі зустрічей по мікрорайонах Білої Церкви.
Очільник міста понад годину палко розповідав присутнім про успіхи і досягнення Білої Церкви, які б не були можливими без його ефективного управління. А люди, що зібралися на зустрічах, уважно слухали і терпляче чекали можливості задати питання, заради якого, власне, і прийшли.
Сам звіт цьогоріч вирішили оформити у форматі презентації з наступними рубриками:
видатки та надходження до бюджету
публічні закупівлі
підприємництво
підтримка бізнесу
показники міста у різних рейтингах
залучення інвестицій
медицина
освіта
благоустрій та утримання міста
безпечне місто
екологія
соціальний захист
транспорт
громадський бюджет
фізична культура та спорт
культура, тощо.
Це важливо, оскільки першу годину кожної зустрічі, тобто увесь той час, який займав у Геннадія Дикого, щоб презентувати людям заготовлений матеріал, мер відповідав і за підприємництво, і за медицину, і за екологію, і за транспорт. Тобто за всі вищезазначені теми.
Воно й зрозуміло, в звіт увійшло все те, про що не соромно розказати: і відремонтовані школи, і збудовані алеї, і, чомусь, показники розкритих злочинів та кошти, виділені з ДЕРЖАВНОГО бюджету на медичні та освітні установи. Тобто, і коні, і люди, аби лише побільше цифр з шістьма нулями.
Мер з гордістю оголошує – серед видатків цьогорічного бюджету 57,9% коштів було спрямовано на освіту, 26,6% - на охорону здоров’я, 5,7% - на культуру, 6,3% - на соціальний захист та молодіжні програми, 3,4% - на фізичну культуру та спорт. Люди в залі з подивом відзначають, як виявляється добре в нашому місті фінансується освіта. Хоча, хизуватися насправді немає чим, 73,4% всіх коштів – це заробітні плати, тобто захищені статті видатків. Не виділити їх просто не можливо. А маленьким шрифтом що це там, 0,6%? А це витрати на медикаменти. Про це помовчимо, не вражає.
І в такому дусі весь подальший звіт. Але зараз не про це.
Пам’ятаєте, що лише першу половину кожної зустрічі мер відповідав за всі процеси в місті і розділяв які не які успіхи в окреслених сферах? Що ж було в другій?
А там була сесія питань від громади, що здебільшого стосувалися проблем, з якими люди стикаються в місті. І тут повноваження міського голови різко скорочувалися. Він переставав відповідати і за екологію, і за роботу ЖЕКів, і за транспорт і за все те, чого стосувався його звіт.
Треба віддати належне Геннадію Дикому - за 4 роки міського головування, відповідати на незручні питання його навчили. Але так нахабно перекладати відповідальність за свою роботу на плечі держави, уряду, комунальників, перевізників чи самих людей… Це ще треба вміти.
От наприклад необділена увагою міської влади така перефінансована освіта.
На зустріч з мером у 9 школі завітали вихователі дитячих садочків, які почали дуже коректно та невпевнено питатися у Геннадія Дикого про те, чому їх другий рік поспіль обділяють премією, ще й при таких мізерних заробітних платах.
«Можливо громада не знає, що молодий спеціаліст, який приходить працювати, отримує в місяць 3800 гривень заробітної плати. І ту премію, яку вони чекають протягом року у розмірі ста відсотків, на сьогодні вони отримали у розмірі 380 гривень. Минулого року ми проковтнули це, бо розуміємо – є не лише ми. Цього року історія повторилася. Ми думаємо, чи це стає традицією, чи це через те, що ми мовчимо»
- питається завідуюча одного з дитячих садків.
Відповідь мера вразила всіх: «Є міста, які виплачують сто відсотків, багаті міста. Є міста які навіть зарплати не виплачують по чотири місяці. Вам нагадати, яка в вас була зарплата 3 роки тому?».
Це до того, що люди мають бути вдячними за 380 гривень премії на рік?
«Ви хочете надбавку 100%, а чим гірше позашкілля, музичні та спортивні школи. Це все чудово, але де брати гроші. Повірте, мій день починається с того, як і де дістати гроші на ті чи інші потреби» - резюмує мер.
Охоче віримо, якщо це Ви, Геннадій Анатолійович, про власний житловий будинок загальною площею 517 квадратних метрів і вартістю два мільйони, придбаний під час перебування на посаді.
«Виходить не все так гарно, як з того, як ви почали» - переосмислює почуте хтось із залу.
Але життя воно таке: замовкають вихователі – встають вчителі.
На багатьох зустрічах озвучувалося наступне: «Дякуємо за виділені кошти на ремонт, але ж ви не доробили, коли закінчите?». Люди бідкаються, що проведені ремонтні роботи завершені максимум на 60% і є багато недоробок. От і тут вчителька 9 школи запитала, чи планують у міській раді закінчити ремонт актової зали і якщо ні, де брати кошти.
«Якщо у вас є випускники, які досягли успіху у бізнесі – ви можете звернутися до них, вони вам на спонсорській допомозі зроблять»
- відповідає Геннадій Дикий.
«Та ви ж випускник нашої школи» - продовжує вчителька: «Матеріально-технічна база на батьках, навіть на штори вже скинулися».
«Буває ви хочете зробити ремонт у всій квартирі, а вистачає лише на два шкафчики на кухні – от така ситуація в місті»
- завершує мер. Як так? Подивитися на бюджет розвитку, то на євро-ремонт вистачить, може ви, Геннадій Анатолійович, шкафчики по якійсь завищеній ціні купляєте?
Бабуся скаржиться на роботу тепломережі, на перебої з опаленням: «Доводиться відкривати вікна. Ми платимо 2400 в місяць за опалення. Вони не хочуть нічого робити. З десятого прохання приїдуть, постоять, подивляться і кажуть: «ізвінітє, ми пішли». Що робити?». Мер відповідає, що не регулює опалення.
«19 маршрутка хоче їде – хоче не їде» - «Якщо ви не записали номер автобуса (номерний знак), про що говорити. Ви мене ні про що питаєте».
Чорна вода з-під крану – "купляйте фільтра".
Ремонт там-то – "це не наша власність".
Проблеми з комунальниками – «До кого ви зверталися? Якщо ні до кого, то чого ви мене питаєте?».
Прибудинкова територія не в порядку – «Порядок можна навести, але міська рада не буде робити це за вас».
Підняти зарплати освітянам – «Нема грошей. Тільки якщо буде перевиконання бюджету».
Незадовільна робота ЖЕКів – «Це вирішуєте тільки Ви, міський голова вам не указ, начальник ЖЕКа не указ. Це ви їм маєте казати, а не я. Прибиральнику, сантехнику, електрику…. Не подобається, ваше право змінити ЖЕК – користуйтесь. Ви ж платите гроші їм, не мені».
В районі немає жодної аптеки, якщо щось сталося, треба терміново їхати до центру – «Міський голова аптеки не будує».
«Законів не вистачає», «центральна влада має прийняти…», «руки зв’язані». Послухати мера, то йому хтось постійно заважає, забороняє, не дає. В якийсь момент відповіді починають походити на генератор випадкових відмазок.
І це дуже сумно, бо дідусі дістали з шаф старенькі костюми, бабусі знайшли привід намалюватися. Вони подекуди соромлячись, подекуди набираючись сміливості задають меру питання. Вони прийшли у надії, що той допоможе їм у вирішенні проблем. Так, вони може не повністю розуміють як працює місцева влада, не виключено, що навіть плутаються у повноваженнях, але невже вони не заслуговують почути щось вагоміше, ніж банальну відмовку?
Дуже хотілося б, щоб Біла Церква стала такою, якою бачить, чи хоче показати її Геннадій Дикий. Але поки що міський голова та прості люди описують зовсім різні міста. В одному всі сфери життєдіяльності міста щедро профінансовані, на дорогах блищить новенька дорожня розмітка і люди отримують достойну заробітну плату. А в іншому, багато-багато проблем, які чомусь опинилися «поза компетенцією міського голови».
