У кінотеатрах України триває прокат української біографічної пригодницької драми «Довженко. Перший погляд». Стрічка режисера Костянтина Коновалова розповідає не про вже відомого класика українського кіно, якого ми звикли бачити на портретах у підручниках, а про молодого Олександра Довженка, який лише починає свій шлях у кінематографі.
Фільм вийшов на екрани 1 жовтня. Його тривалість становить близько 1 години 40 хвилин, а головну роль виконав Григорій Бакланов, відомий глядачам, зокрема, за роллю Лавріна у серіалі «Спіймати Кайдаша». У стрічці також зіграли Максим Самчик, Поліна Василина, Богдан Бенюк та Роман Ясіновський.
Про що фільм
Події розгортаються в Одесі 1926 року. Молодий Олександр Довженко приїздить до міста, щоб працювати над своїм першим фільмом «Сумка дипкур'єра».
Це період, коли український кінематограф тільки формується. Довженко опиняється в середовищі молодих митців, які хочуть створювати сучасне українське мистецтво. Серед персонажів фільму є письменник Юрій Яновський, який на той час працював на Одеській кінофабриці, та балерина Іда Пензо. Між героями виникають не лише творчі, а й особисті стосунки.
Але романтична історія є лише однією частиною сюжету. Молодому режисеру доводиться працювати в системі, яка дедалі сильніше контролює мистецтво. Бажання Довженка створювати кіно по-своєму стикається з політичним тиском, цензурою та загрозою репресій.
У фільмі звучить ідея створення «Голлівуду на Чорному морі» - амбітна мрія про Одесу як великий центр кіновиробництва.
Чому це не просто біографічний фільм
Одна з цікавих особливостей стрічки полягає в тому, що автори намагалися показати Довженка не як бронзового класика, яким його зробили радянські підручники, а як молодого, амбітного, емоційного і живого митця.
1920-ті роки у фільмі показані не лише через політичні події. Тут є Одеса, авангард, джаз, творче середовище, європейські культурні впливи та люди, які намагалися створити нове українське мистецтво.
Саме тому стрічка може бути цікавою навіть тим, хто не дуже захоплюється біографічними фільмами або творчістю Довженка.
У фільмі є любовний трикутник
Особиста історія займає у стрічці помітне місце. Довженко знайомиться з балериною Ідою Пензо, яка вже пов'язана з Юрієм Яновським. Згодом між трьома героями виникає любовний трикутник. Ця лінія робить історію менш схожою на звичайну екранізацію біографії. Глядач бачить людей, які закохуються, ревнують, сперечаються і водночас намагаються реалізувати себе у творчості.
Одеса 1920-х як окремий герой
Окремої уваги заслуговує візуальна частина фільму. Творці відтворювали Одесу 1920-х років, зокрема Приморський бульвар, Одеський оперний театр, кінофабрику та тогочасні інтер'єри. Кінокритики відзначають саме цю роботу з деталями. У кадрі намагалися відтворити не просто костюми й декорації, а атмосферу міста та культурного середовища тієї епохи.
Цікаво, що фільм створювали близько 10 років
За даними українських медіа, робота над стрічкою тривала близько десяти років. Бюджет фільму становив близько 46 млн гривень, з яких 54% забезпечило державне фінансування.
Світова прем'єра відбулася ще у листопаді 2025 року на Tallinn Black Nights Film Festival у Таллінні. Показ пройшов у програмі фестивалю з повною залою.
Що кажуть критики
Відгуки про фільм неоднозначні, і це також варто знати перед походом у кіно.
Кінокритикиня Суспільного відзначає масштабну реконструкцію Одеси 1920-х, увагу до історичних деталей та цікаві відсилання до творчості Довженка і Яновського. Водночас вона критикує стрічку за нерівний монтаж, неоднорідну акторську гру та надмірне пояснення деяких ідей словами замість того, щоб передавати їх через саму кіномову.
Тобто це не фільм, який варто сприймати як ідеально вивірену біографію. Швидше, це художній погляд на період становлення Довженка, який поєднує історичні події, романтичну історію, пригодницький сюжет і тему протистояння митця системі.
Чому його варто подивитися
Передусім тому, що фільм дає можливість подивитися на Олександра Довженка до того, як він став Довженком, якого знають усі.
Це історія про момент, коли людина ще тільки шукає власну мову в мистецтві. І водночас про те, як українська культура намагалася розвиватися в умовах системи, яка вимагала від митців лояльності.
Для сучасного українського глядача ця тема звучить особливо актуально: де проходить межа між мистецтвом і пропагандою, чи може митець залишатися вільним під тиском держави і якою ціною зберігається власний голос?
Крім того, це нагода побачити українське кіно на великому екрані та згадати, що історія українського кінематографа значно ширша за радянську версію, яку десятиліттями подавали як єдину можливу.
Підписуйтеся на телеканал Крокус у Facebook, Telegram та Instagram - оперативно та лаконічно про найважливіше. Приєднуйтесь до нашого каналу на YouTube!
