У пресі вже не раз повідомлялося про загадкові металеві кулі, які трапляються людям в різних куточках планети. У 1966 році в штаті Арканзас (США) кілька очевидців спостерігали, як одна така куля діаметром 28 сантиметрів впала з абсолютно ясного неба. Коли «літуна» підняли, на ідеально гладкій поверхні кулі не було ніяких слідів проходження крізь щільні шари атмосфери і взагалі будь-яких пошкоджень.
Три металеві кулі виявили в 1963 році в австралійській пустелі. Всі вони мали діаметр 35 сантиметрів, кожен важив близько шести кілограмів. Покриття куль було начебто відполірованим, без сполучних швів і пошкоджень. Розкрити дивні предмети австралійським вченим не вдалося, і кулі вирушили в США для більш ґрунтовного вивчення ...
У 1969 році аргентинський дослідник А. Шнайдер продемонстрував на прес-конференції в Буенос-Айресі 22-сантиметрову металеву кулю, знайдену на півночі Аргентини. У присутності журналістів вчений чверть години безуспішно намагався нанести на його поверхню хоча б одну подряпину.
Дослідник розповів про спроби розібратися, що ж у них всередині, із застосуванням найсучасніших методів, аж до впливу наднизькими і надвисокими температурами. Але все виявилося марним.
Здається, перша така знахідка, про яку збереглися письмові згадки, була зроблена в 1802 році на свіжозораному поле поблизу Лейдена (Нідерланди), Люди віднесли кулю в знаменитий на всю Європу Лейденський університет, але тамтешні вчені не змогли ні пояснити, що це за незрозумілий предмет , ні визначити, з якого матеріалу він зроблений. Згодом кулю було викрадено наполеонівськими солдатами, і про її долю більше нічого не відомо.
Канула у небуття і куля, знайдена в Австро-Угорській імперії під час Першої світової війни. Це була ідеально кругла металева куля діаметром близько 12 з половиною сантиметрів. Як завжди - гладка поверхня, неможливість ні розрізати, ні навіть скільки-небудь деформувати знахідку. Австрійці вирішили, що це якась секретна розробка російських ливарників, які створили новий надміцний сплав, і передали кулю для вивчення в Німеччину, після чого сліди її загубилися.
Старша за динозаврів на мільйони років?
Деякі дослідники вбачають спорідненість цих об'єктів з надзвичайно древніми металевими сферами, які час від часу відкопують на південноафриканських копальнях, що недалеко від містечка Оттосдаль в Західному Трансваалі. Вік пластів породи, з якої витягають сфери, становить приблизно 2.8 мільярда років. Археологи, що вивчали знахідки, не сумніваються в їх штучному походженні. Зокрема, про це докладно пишуть М. Кремо і К. Томсон у своїй книзі - "Заборонена археологія".
Діаметр трансваальських куль - від одного до 10 сантиметрів. Деякі з них мають яйцеподібну форму. По діаметру багатьох проходять паралельні борозенки. Одні кулі - суцільнометалеві, інші - порожнисті, з волокнистою речовиною всередині.
Раритети з Оттосдаля можна побачити в музеї міста Клерксдорп, що поруч з Йоханнесбургом. До речі, ці та інші подібні дивовижні предмети, знайдені в глибоких шахтах (і не тільки південноафриканських), користуються шаленим попитом у колекціонерів. Не так давно куля з Оттосдаля була продана на аукціоні за 75 тисяч доларів.
У 1983 році журнал Vounder повідав про результати дослідження древніх куль з музею у Клерксдорпі і кулі, знайденої відносно недавно в США. Різниця між першою і другою виявилася вельми істотною, що, мабуть, розвінчує гіпотезу про якусь їх спорідненість. "Сучасна" куля на відміну від старовинних, не розкривається. Розрізнялися і склади металу. Поверхня "американця" була зроблена зі сплаву, основу якого складали титан і рідкісноземельні метали. Таке неможливо створити при нині існуючих технологіях.
За час спостережень за знайденим в США предметом він чотири рази «оживав» - приймався ледь помітно вібрувати і повільно обертатися навколо своєї осі, а одного разу навіть рушив по дузі. Ця дія, поступово затихаючи, тривала до 12 хвилин.
У 1987 році в редакцію однієї московської газети надійшов лист від жителя Свердловської області Петра Н., в якому він повідомив про незвичайну знахідку. У 1975 році його дружина виявила в полі металеву кулю. Її діаметр складав приблизно 19-20 сантиметрів, сам він був гладко відполірований - ні швів, ні подряпин. Важив трохи більше трьох кілограмів. Місцевість у них досить глуха, і неможливо було уявити, що хтось сюди спеціально приніс і залишив це чудо. Подружжя не сумнівалося, що куля впала з якогось літака.
"Гарну штучку" вони залишили у себе. Через якийсь час помітили, що куля іноді починає глухо «бурчати», особливо якщо включиш гучну музику. Але навіть тоді їм і в голову не прийшло заявити про свою знахідку. Кулю перенесли в тихе місце в будинку - в кімнату тещі. Вона і визначила у нього "цілючі" властивості. Куля знімала у неї болі в голові і спині, а якщо довше притиснутися до предмету лобом або скронею, то відчувався приплив бадьорості і просвітлення в мізках. Потім, правда, наступав період «отупіння», як буває у наркоманів. Але цей період був коротким, а "заряджання" від кулі не викликало залежності, до того ж воно відбувалося не завжди.
Петро пише, що теща пристосувалася лікувати кулею сусідів і знайомих. Багатьом допомагало. Причому ніхто не вірив, що лікує куля. Всі вважали, що цілющою силою володіє теща. Брати гроші за "лікування" вона принципово відмовлялася. У дворі їх будинку з тих пір постійно товпиться народ, попри невдоволення домашніх і самого Петра. У листі він питав, що це за куля і звідки вона могла взятися.
Правда, до публікації в газеті справа не дійшла: і лист, і зняту з нього в редакції копію вилучили люди з "компетентних органів". Ясно, що чекісти з'їздили за адресою, вказаною в листі, знайшли і самого Петра Н., і його дивовижну знахідку. Її, звичайно, конфіскували.
Майже немає сумнівів, що таємничі кулі повинні проходити по "відомству" уфологів. В їх архівах є свідчення про спостереження кулястих НЛО невеликих розмірів (аж до розмірів з тенісний м'яч). Можливо, подібні об'єкти представляють собою дистанційно керовані розвідувальні зонди.
Імовірно, деякі з них іноді виходять з ладу і падають на землю, де їх і підбирають земляни.
Не виключено також, що ці зонди, навіть в несправному стані, продовжують підтримувати зв'язок зі своїми творцями, і ті через них ведуть приховане спостереження за населенням планети.
Що ж до науки, то вона вважає кулі природними утвореннями. Правда, не пояснює толком, як же вони могли утворитися.
