Запаяна кава та 80-річні вишиті рушники: У Білій Церкві відкрилась кав'ярня з особливою історією


Приємно, що в Україні є люди, які настільки вірять у ЗСУ, що відкривають гастробізнес під час однієї з наймасштабніших війн 21 століття. Немає сумнівів, що нові заклади потрібно підтримувати в такий нелегкий час, тим більше, якщо там справді смачно! Розповідаємо все про нові заклади, які відкриваються наразі у Білій Церкві.  

«Все почалось з картин»

В районі Торгової площі відкрилась затишна кав’ярня «Паляниця» - місце, що допомагає не лише душі, а й армії. З моменту створення, заклад займається благодійністю. Детальніше про історію та діяльність ми дізналися у власниці кав’ярні Юлії Проценко.

- Розкажіть як з’явилася «Паляниця»?

- Ще до війни я думала відкрити кав’ярню, проте точного формату закладу не було. Але за умов, коли посягнули на нашу незалежність, виникла гостра потреба чогось старовинного українського. З’явилася ідея створити затишний простір, якого ще не було у Білій Церкві. Місце, куди зайдеш і відчуєш себе у рідній українській хаті. І от ми відкрили «Паляницю». Хоча незадовго до цього я відкрила «П’яну вишню», вона знаходиться поряд.

- Звідки прийшов формат закладу? 

- З бабусиних картин. У мене є прабабуся, їй 93 роки. Вона вишивала картини, коли була малою. Вони сповнені символізмом. Коли я побачила ці картини, я була у захваті.  Бабуся їх вже не використовує, тому мені захотілося дати їм друге дихання. Картинам десь по 80 років. Ще пару старовинних картин нам принесли. І так все і почалося. Я подумала собі: «Так, у мене є приміщення, є картини, що далі?» Потім на думку спала якась старовинна українська хата: гарненько побілено, пшеничні колоски, затишок. І так все пішло й пішло. 

- Як з’явилася назва?  

- Як тільки почалась війна, найперше що було – назва. Тоді ж ще були жарти типу: «Скажи паляниця». Ми так навіть над гостями  інколи керкуємо. Я вважаю, слово «паляниця» ідеально сюди вписується: українська хата, вишивка, випічка. Зараз дуже багато класних кав’ярень, новітніх закладів, але повинно бути щось таке, що  не дасть нам забути те, з чого ми починали.

Запаяна кава - родзинка закладу 


 - Окрім домашнього затишку, чи є ще якась особлива родзинка вашого закладу? Може щось особливе у меню?

- Так, це наша запаяна кава. Це  вперше у Білій Церкві. Скоринка,  утворюється від тростинного цукру, коли його запаюють. Дуже незвичний смак. Кава у нас теж особлива - ми возимо її із «Львівської копальні кави», де її навіть обсмажують. Хоча  кав’ярень у місті багато, але кава звідти тільки у нас.  

- Як ви почали займатися благодійністю? Може хтось вас наштовхнув на це?

 - Ніхто не наштовхував. Це поклик душі допомагати. Адже ми з вами живемо у спокої, а наші військові – в окопах і в сніг, і в дощ, і в спеку боронять державу. З «Паляниці» допомагаю чим можу. Наприклад, у нас був благодійний день, коли ми всі зароблені кошти відправити на ЗСУ. Потім прийшла ідея аукціону з дитячими картинами. Але це не остання наша благодійна діяльність, у нас буде бранч з приводу українського етносу для дівчат. Усі внески від них – відправимо армії.

- Трохи про проєкт з дитячими картинам, який нещодавно закінчився.

- Я знайшла артстудію в Білій Церкві. Запропонувала викладачеві: з мне полотна, а з вас – малюнки. Я дуже вдячна їм. І діткам, що малювали та вкладали частину душі, і викладачу Тетяні, яка взялася все оформити.

- Скільки вдається зібрати з одного проєкту?

 - У нас проєкти маленькі, але дієві. Приблизно 3-5 тисяч з одного проєкту.

- Допомога іде на якусь конкретну бригаду?

- Ми намагаємося допомагати всім потрошку. У нас немає такого, що ми єдину велику суму передали комусь одному. Якось хочеться всім допомогти. Наприклад, одного разу ми відправили всі гроші спецпідрозділу «Вихор», він наш білоцерківський, очолюваний Валерієм Габріадзе. Також у «П’яній вишні» є локальна карта з бонусами і кожна людина може переказати ці бонуси на ЗСУ. І на початку війни на цих перерахуваннях ми зібрали приблизно 3 мільйони, все перевели на дрони.  Всі зароблені кошти з дитячих картин ми відправимо на допомогу 72-ій бригаді.

- Чи траплялося, що хтось з людей особливо допомагав? І чи хтось перешкоджав вашій діяльності? 

- Величезна допомога була від артстудії. А так це все моя ініціатива, моя організація. Було б добре, якби хтось допомагав. 
Хочеться, щоб люди більше долучалися до благодійності. Багато людей просто собі пройшли типу «О, клас! Молодці, збирайте далі»(сміється). Але ж візьмемо для прикладу ситуацію: люди п’ють каву 2 рази на день, та якщо випити  один раз, а за іншу чашку віддати кошти – буде велика допомога.  Тож поки ми тут займаємося своїми справами, допоможімо тим, хто дарує нам спокій.  

Читайте також: Хто такий Геннадій Воробйов на честь якого перейменували вулицю у Білій Церкві.
 

Підписуйтеся на телеканал Крокус у Facebook, Telegram та Instagram - оперативно та лаконічно про найважливіше. Приєднуйтесь до нашого каналу на YouTube!
Новини партнерів
Новини партнерів
Важливе