Щорічно, 27 січня, ми вшановуємо пам’ять жертв Голокосту. Одна з найстрашніших сторінок історії людства, яка показує наскільки масштабними можуть бути наслідки людської ненависті та зацикленості на фанатичній ідеї. Ця жахлива політика нацистського режиму залишила криваві сліди й на вулицях нашого міста…
16 липня 1941 року німецькі загарбники окупували Білу Церкву, і вже 5 серпня місто стало наповненим роздруківками з наказом про необхідність реєстрації всіх представників єврейської общини, за ухиляння — покарання за законом воєнного часу. Після реєстрації кожен повинен був носити одяг позначений шестикутною зіркою, вони були зобов’язані прибирати сміття, розбирати зруйновані будинки та виконувати інші роботи, нічого за це не отримуючи.
До середини серпня на території БРУМу було розстріляно групу з 20-30 євреїв. Це було не єдине місце розстрілів, масові страти проводились на просторах Третього та Сьомого майданчиків, під час вбивств на території останнього був присутній німецький офіцер, який згодом описав побачене наступними словами:
«Я побачив, як близько 9-ти дівчат або жінок стояли на колінах обличчям до глибокої ями, а ще 9-ро дівчат чекали перед будинком. …Позаду кожної з приречених дівчат стояли по 2 есесівця. За наказом старшого з відстані близько 5-ти метрів есесівці стріляли кожній у голову. Це була жахлива картина. Люди падали в яму… У деяких розліталися кістки черепа. Карателі були забризкані кров'ю. Коли після страти відчинили залізні ворота, я підійшов до ями, але вниз не спускався. Яма, за моєю оцінкою, спочатку була глибиною до 4-х метрів й десь 7–8 метрів у довжину й 4-х у ширину. Коли я її того дня оглядав, вона була ще наполовину незаповнена… У цей перший вечір я побачив, як у такий спосіб були розстріляні близько 160 осіб… Страти відбувалися щовечора близько 18-ї години. У Білій Церкві я був протягом 6-ти тижнів й став свідком 6-ти страт, про інші я чув від моїх товаришів, які ввечері поверталися додому… Впродовж цього часу могли бути розстріляні близько 800–900 осіб. Це завжди було так, як я описав. Спочатку розстрілювали жінок. Наскільки я можу пригадати, я бачив і 2 дітей».
З вище згаданої цитати ми можемо зрозуміти, що німці розстрілювали незалежно від віку та статі, така жорстока політика призвела до того, що 20 серпня 1941 року поблизу Таращанського лісу відбувся масовий розстріл малолітніх євреїв. Близько 90 дітей віком від кількох місяців до 7 років, чиї батьки були вбиті раніше, розстріляли… Як свідчив А. Хефнер, у деяких дітей стріляли по 4–5 разів, доки ті не помирали.
За час окупації за даними енциклопедії Голокосту в Білій Церкві було вбито близько 4500 євреїв, проте дивлячись на те, що місто було центром округу й сюди також звозили євреїв з навколишніх населених пунктів та з табору для військовополонених, можна зробити висновок, що це число складає понад 5 тисяч осіб.
Загалом протягом 1933-1945 років, у наслідок геноциду єврейського народу під час Другої Світової війни, загинуло приблизно 6 мільйонів представників єврейської громади. Ця страшна цифра не може бути забутою, всі ці жертви повинні залишитися в пам’яті людства назавжди, за для уникнення таких жахливих подій у майбутньому.
Читайте також: Захисники подякували українцям та "Українській команді "за обігрівчі набори.
