Біла Церква асоціюється у більшості з відомим парком «Олександрія», мальовничими алеями та архітектурою часів графів Браницьких. Проте найцікавіше архітектурне рішення колишніх господарів цих земель може ховатися не на поверхні, а глибоко під землею.
Містом десятиліттями ширяться перекази про розгалужену систему тунелів, які місцеві дослідники вже встигли охрестити «дореволюційним метрополітеном». Де в цих історіях межа між народною творчістю та реальними історичними фактами, з’ясовував проєкт «Загублений світ».
Найвідоміша легенда пов'язана з самою графинею Олександрою Браницькою. За переказами, вона любила влаштовувати для своїх гостей своєрідні фокуси з «телепортацією». Проводжаючи відвідувачів у парку, графиня сідала у карету і зникала. Поки гості їхали єдиною відомою їм дорогою до костьолу в центрі Білої Церкви, Браницька вже чекала на них біля дверей храму, викликаючи у присутніх повне нерозуміння ситуації. Секрет такої швидкості ховався під землею — карета рухалася прямим і довгим підземним коридором.
Історики підтверджують, що підстави вірити цим переказам є, адже тогочасні багатії часто будували складні підземні комунікації для безпеки або розваг. Кандидат історичних наук Євген Чернецький переконаний, що ці об'єкти цілком реальні:
«На моє переконання, вони існують. Є, скажімо, документальні підтвердження, є фотофіксації, є спогади численних свідків, які там особисто були. Це така, знаєте, захоплююча історія, бо це таке трохи не білоцерківське метро початку 19 століття».
Що знайшли на місці розкопок
На початку 2000-х років легенда ледь не перетворилася на повноцінне сенсаційне відкриття. Під час будівельних робіт поблизу центрального входу до парку «Олександрія» робітники натрапили на старовинне цегляне склепіння. Тоді навколо знахідки зчинився неабиякий ажіотаж. Одна з місцевих комерційних фірм навіть оголосила грошову винагороду для сміливців, які наважаться першими спуститися всередину і дослідити хід.
Проте зайти далеко дослідникам не вдалося. Археологи відкопали лише перші сходинки та кілька старовинних пляшок, після чого фінансування та інтерес до масштабних розкопок згасли, а вхід засипали.
«Шукали будинок ключаря, тобто людину, яка відкривала, закривала браму в Олександрії. З його будинку можна було спуститися в цей підземний хід, білоцерківське метро», - пояснив Євген Чернецький, що саме намагалися знайти фахівці на початку нульових.
Чому тунелі досі не дослідили повністю
Головна проблема вивчення білоцерківських підземель — їхній технічний стан та брак точних планів. За двісті років більшість конструкцій зазнали руйнувань, просідання ґрунту або були свідомо замуровані з міркувань безпеки у радянські часи. Тоді інженерні споруди досліджували поверхнево.
Кандидат історичних наук та краєзнавець Олексій Дєдуш зазначив, що спроби пробитися крізь вікову цеглу виявилися складнішими, ніж здавалося на перший погляд:
«Археологи і історики спробували в нього зайти, але знайшли лише викладене склепіння. Пробували бурити його, але певних результатів про довжину самого цього таємного ходу не дало».
Білоцерківське метро 19 століття поки що залишає свої головні таємниці при собі, чекаючи на нову хвилю масштабних археологічних досліджень.
Читайте також: У Білій Церкві запустять проєкт допомоги родинам військових "Плече побратима".
