Мабуть, немає зараз українця, в якого хтось із близьких не був би на війні. І з новою повісткою в кожній українській родині постає питання: як говорити з людиною, яка тепер там, коли ти – тут? Щоб підтримати, а не роздратувати, заспокоїти, а не змусити нервувати.Не питайте про війнуПо-перше, самі військові просять не питати: «А де ви? А куди їдете?» Вони не можуть розголошувати інформацію, навіть якщо її мають. І такі запитання залишають у них відчуття провини та погіршують стосунки між вами.
По-друге, людина й так перебуває на війні, вона «прив’язується» до неї. Часто буває, що військовий приїжджає додому у відпустку і вже не відчуває, що це його дім. Бо за тривалий час на фронті він встиг прив’язатися до інших людей та умов життя.
Українські ветерани, які воювали з 2014 р., говорили, що поверталися додому й розуміли, що їх тягне назад, на війну, до побратимів. Тому наше завдання – допомогти військовим не втратити зв’язок із домом, відчуття родини!
Розповідайте про дімЦе правило пов’язане з першим. У нас є такі ділянки мозку, які відповідають за аналітичне та математичне мислення, а ще дарують нам змогу уявляти. Для мозку не важливо, чи ти дійсно бачиш щось, чи уявляєш це. І це інструмент у боротьбі за майбутню соціалізацію українських військових.
Під час розмов розповідайте, як ви живете, складайте разом список домашніх справ, які ваші рідні мають виконати, коли повернуться. Якщо у вас є спільні діти, розповідайте про них. Такі розмови дадуть людині можливість навіть посеред пекла «пожити» нормальним життям. Захисник має повернутися у знайоме місце, зміни в якому пережив разом із вами. Йому треба мати віру в майбутнє і плани, бо заради цього варто жити.
Не жалійтесяНе перекладайте власні проблеми на плечі військових. За словами захисників, найважче, коли вони телефонують дружинам, а ті починають ридати в слухавку. І людина, яка перебуває в пеклі заради того, щоб його родина не плакала, має ще й заспокоювати близьких. Після таких розмов захисники відчувають неспокій і провину через те, що не поруч і не можуть допомогти. Наше ж завдання – підтримати, а не засмутити.
Слово «герой» – забороненеЦе ще одне прохання, яке озвучують військові. Вони знають, хто такі герої, що вони роблять заради перемоги, на які жертви йдуть. І це слово може стати тригером, нагадати, наприклад, про загибель побратимів. У розмові краще вживати: «Я тобою пишаюся», «Я зараз можу це робити, тому що ти мене захищаєш».
Матеріал підготовлений за підтримки психологів ВШ «Українська команда» у рамках проєкту безкоштовної психологічної допомоги «ТІЛЬКИ МІЖ НАМИ».
За необхідності ви можете звернутись до професійного психолога, який надасть необхідну онлайн-допомогу шляхом анонімного (за бажанням) спілкування у Telegram від ВШ "Українська Команда"
Посилання: https://t.me/p_dopomoga
Читайте також:
Як складається та посвідчується заповіт в умовах воєнного стану
